Церковнопарафіяльна школа

В Уманському повіті Київської губернії церковнопарафіяльні школи і школи грамотності ( в тих селах, де не було церкви) почали засновуватись з 1847 року. За період 1847-1885 р.р. по селах було засновано 75 церковно-парафіяльних шкіл і 58 шкіл грамотності.

Згідно з правилами, затвердженими Святійшим Синодом для церковно-парафіяльних шкіл, головне місце в навчанні дітей в школі відводилося Закону Божому, церковнослов'янському читанню, церковним співам і набагато менше уваги приділялось російській мові ( рідної мови зовсім не було) і арифметиці.

Церковнопарафіяльні школи були однокласні і двохкласні. Термін навчання в однокласній школі був двохрічний, а з ХХ століття збільшено до трирічного. В двохкласних школах строк навчання був чотирирічний, а з ХХ століття - п'ятирічний.

« Учебный день начинается чтением утренних молитв по узаконенному правилу. Желательно, чтобы молитвы «Царю небесный», «Святый Боже», «Пресвятая Троице», «Отче наш» были не читаны, а петы хором детей. Первый после молитвы урок посвящается наставлением в Законе Божьем. Во время молитвы и, если окажется возможным, во все продолжение этого урока лампадка перед классным образом или восковая свечка должны быть возжены.

Во все воскресные, праздничные и высокоторжественные дни дети обязаны быть в церкви за всенощной, литургией, вечернею и стоять вместе рядами близ солеи» (Киевские Епархиальные ведомости, 1886 г., №17. стр. 774-784).

До цієї інструкції додана програма занять в школі. Ось як розподілявся час для навчання за окремими дисциплінами:

Уроків на тиждень	Закон Божий	Церковнослов'янська грамота	Російська мова	Навчання письму	Арифметика
1-й рік навчання	7	4	7	3	6
2-рік навчання	7	4	7	2

В ХХ столітті, коли однокласні церковнопарафіяльні школи стали з трирічним навчанням, додатково були введені дисципліни: російська історія і географія.

Поряд з низькою загальною освітою, на селі наполегливо проводились в життя заходи по вихованню людей на догматах православної церкви. Для цього в селі ще в 1768 році збудували православну церкву і при ній був священик і дяк. ( Л. Похилевич «Сказания о населенных местностях Киевской губернии», - К., 1864, стр.357)

В селі Кобринова Гребля була школа, заснована Єпіскопом Полтавським і Переяславським задовго до того, як почали відкривати церковнопарафіяльні школи на Уманщині. Про це відомо з Уставної грамоти та праці Л.Похилевича. В Уставній грамоті с. Кобринова Гребля, складеній 1861 року, в окремому пункті записано: «В черте крестьянской усадебной оседлости находится … под общественным сельским училищем учреждения Преосвященного Александра, Епископа Полтавского и Переяславского - 392 сажени» ( КОДА, Фонд 4, ОП.99. 1862р., спр.831, арк.19).

« В пользовании крестьян села Кобринова Гребля находится мирской капитал 2000 рублей вместе с деревней Соколовочкой, пожертвованный приходу Преосвященным Александром, Епископом Полтавским на особых условиях» (КОДА, Фонд 4, ОП.99. 1862р., спр.831, арк.61 об).

З’ясування причин зацікавленості Епіскопа Полтавського Олександра шкільно-освітніми справами села Кобринова Гребля і дарування його приходові 2000 карбованців знаходимо в праці Л. Похилевича. В історично-церковній замітці про село Кобринова Греблю він пише:

«Кобринова Гребля, село называется также Соколова… Церковь Николаевская, деревянная 5 класса, построенная 1768 года. Из священников церкви достоин памяти Иоанн Павлович, священствовавший с 1798 года до глубокой старости и при церкви в 1821 году погребенный. Сын его Епископ Александр в память о нем и на поминовение родителей обеспечил от себя церкви на вечное время ежегодного дохода для притча 20 рублей, на потребности богослужения 6 и на раздачу бедным прихода 16 рублей». (Л.Похилевич, «Сказания о населенных местностях Киевской губернии», - Киев, 1864 г., ст.357)

Єпископ Олександр подарував Кобриново-Гребельській громаді 2000 карбованців, навічно, поклавши їх в банк з умовою, що громада має право витрачати щорічно на поминки його батька з наростаючих процентів з дару 42 карбованців. По цій умові дар навіки зоставався недоторканим і навіть зростав, і якщо банк платив по вкладу більше 2,5 відсотків річних.

У вище згадуваних матеріалах не зазначено, в якому році єпископ Олександр подарував Кобриново-Гребельській громаді будинок свого батька під школу і заснував в селі школу. Не помилимося, припустивши, що це було 1821 року, зразу після смерті Іоанна Павловича.

Офіційно в селі Кобринова Гребля була відкрита церковнопарафіяльна школа з дворічним навчанням в 1860 році. Ця школа утримувалась на кошти громади. (КОДА. Ф.276, ОП.2, 1887р., Спр.17, арк.22-24)

Про майже стопроцентну неписьменність населення Кобринової Греблі ми маємо уяву з постанов сільських сходів – мирських приговорів, які є у справі при Уставній грамоті села, складеній у 1861 році.

З мирських приговорів за 1857-1870 роки видно, що з 144 домохазяїнів, які мали право брати участь в сільському сході села були грамотні три чоловіки: Пшоняк Данило, Пшоняк Каленик і Фадей Харитонюк. Мирські приговори повинні були підписувати всі присутні на сільському сході хазяї дворів, а в зв'язку з тим, що грамотних не було, то після їх переліку зазначалося: «… за них неграмотных расписался крестьянин собственник Фадей Харитонюк» - і йшов його підпис, а за ним робив власноручний підпис сільський староста і ставив печатку. ( КОДА, Ф.4.011.99, 1857р., спр.831, арк..47-50, 1865р., спр.831, арк..51-52, 1870р., спр.831, арк. 55-57.)

Про грамотність Пшоняка Данила та Пшоняна Каленика відомо з тих же мирських приговорів, які вони підписували власноруч, будучи сільськими старостами.

З офіційних статистичних даних «Российской империи за 1856 год» видно, що в Київській губернії, до складу якої тоді входила Кобринова Гребля, на 100 жителів обох статей приходилося по 0,5 чоловік, які навчалися, тобто на 1000 жителів навчалося 5 чоловік.

Церковнопарафіяльна школа в селі Кобринова Гребля була офіційно відкрита органами влади в 1860 році, про що довідуємося із шкільного звіту:

«В селе Кобриновой Гребле состоит церковно-приходская одноклассная смешанная школа, открытая в 1860 году» (КОДА, фонд 276, ОП2,1896 рік, спр.161, арк.203-204).

В 2 звіті читаємо: «Школа помещается в собственном домике, при котором есть усадьба, домик с усадьбой подарен в пользу школы Преосвященным Епископом Полтавским Александром, по ветхости требует ремонта» (КОДА, фонд 276, ОП2,1886 рік , спр.17, арк.23-24)

Школа опинилася в жалісливому стані. Її було розміщено в одному будинку з сільською розправою. Будинок сільської розправи, в якому мала притулок школа, існував ще деякий час і після звершення Жовтневої революції 1917 року. Розташований він був на ділянці землі, на якій пізніше був збудований цегляний будинок – магазин промислових і господарчих товарів.

Кобриново-Гребельська громада довгі роки збирала гроші на будівництво нової школи. Було зібрано 2500 карбованців. В 1904 році на цю суму побудували нову школу. Її було зведено на цій же ділянці землі, на якій знаходився будиночок, подарований громаді під школу Єпископом Полтавським Олександром. В будинку школи була квартира вчителя та один великий клас для занять з дітьми( КОДА, ф.276, ОП2,1904рік, спр.253, арк.48). Ця школа була розрахована на 60-70 місць, а в той час було в селі більше 200 дітей шкільного віку.

Фото 1. Школа, збудована в 1904 році на кошти громади.

З 1900 року в однокласних церковнопарафіяльних школах було введено трьохрічне навчання. В збудованій школі не було передбачено окремих класів для учнів за роками навчання. В школі був тільки один загальний клас, в якому одночасно розміщалися учні всіх трьох років навчання. Така організація навчання в школі випливала з того, що штат вихователів школи складався з завідуючого школою – священика, який навчав дітей Закону Божого та слов'янській мові і одного вчителя, що навчав дітей російської мови, арифметики, історії, географії. Вести уроки в одному загальному класі учнів першого, другого і третього років навчання вихователю тяжко, тяжко й дітям навчатись, бо приділити їм належної уваги учитель не мав змоги.

Про низький відсоток охоплення дітей школою та що закінчували її тільки одиниці відомо з шкільних звітів. Для уявлення картини, як воно було, нижче приводяться дані трьох начальних років (За даними КОДА, ф.286, опис2, 1896 рік, справа 161, арк..203-204, , опис3, 1899 рік, справа 116, арк..15, , опис2, 1905 рік, справа 253, арк..48)

Охоплено навчанням	1896-1897	1899-1900	1905-1906
Всього в селі дітей шкільного віку	226	204	Невідомо
В тому числі:
хлопчиків	111	121	Невідомо
дівчаток	115	83	Невідомо
Всього навчається дітей у школі	41	50	70
В тому числі:
хлопчиків	38	38	50
дівчаток	3	12	20
Всього дітей не охвачені школою	185	154	Невідомо
В тому числі:
хлопчиків	73	83	Невідомо
дівчаток	112	71	Невідомо
Всього дітей закінчили повний курс навчання		3	5
В тому числі:
хлопчиків		2	5
дівчаток		1

Як видно з шкільних звітів в школі вчителювали родичі священика або дяка( брати і сестри), які не завжди мали належну освіту. А в 1886-1887 навчальному році вчителював селянин Кобринової Греблі Павло Заєць. Скільки років він вчителював і яку мав освіту відомостей нема.

Довгі роки при школі не було бібліотеки. Про її заснування згадується в звіті за 1896 рік. В той час в ній уже налічувалося 165 підручників та 68 книжок для позашкільного читання. Зміст книжок шкільної бібліотеки був релігійний. Священик і вчитель за не вивчення уроків і всякі провини учнів суворо карали фізично.

Покарання були такі:

Били по долонях рук спеціально зробленою для цього лінійкою. Наносилося стільки ударів наскільки був приречений за провину чи не вивчення уроків. Іноді священик чи вчитель бив з таким натхненням, що з першого удару долоня набрякала. Але при цій карі давали поблажку: дозволялося під удари лінійкою по черзі підставляти обидві руки.

Часто учнів рвали за вуха та так, що з тиждень до вуха було болісно доторкнутися. Били по щоках долонею або зошитом. Залишали учнів без обіду, тобто всі діти по закінченню навчання ішли додому, а покараного залишали в школі частіше всього стояти на колінах. Часто під час занять учнів ставили перед класом на колінах на годину, дві або й цілий день. Іноді ця кара доповнювалася – в руки давали товстенну книгу, яку треба було держати в витягнутих руках над головою.

Школа утримувалася на кошти Кобриново-Гребельської громади. В деякі роки громаді допомагали піклувальники, якими були володільці Тальнівського маєтку, а також шкільна рада Священного Синоду.

Так, наприклад, в 1905 році на утримання школи було витрачено 504 карбованці, які надійшли з таких джерел: зібрано громадою 224 карбованці, одержано від шкільної ради Священного Синоду 80 карбованців, одержано від управління Тальнівського маєтку, княгині Ольги Долгорукої – 200 карбованців ( в цей час Тальнівський маєток від графині С. Шувалової перейшов у спадщину її дочці Ользі, яка стала дружиною князя Долгорукого) КОДА Ф.276, оп.2, 1905рік, сп.253, арк.48).

Історія церковнопарафіяльної школи села Кобринова Гребля описана за історико-краєзнавчим нарисом «Село Кобринова Гребля» Аникія Захаревича, уродженця села і його жителя до 1926 року. Використавши матеріали державних архівів, зокрема Київського обласного державного архіву (КОДА), та іншої літератури, перекази старожилів, доклавши багаторічну свою працю, він описав історію виникнення і розвитку села Кобринова Гребля від найдавніших часів до 1974 року. А. Захаревич був учнем Кобриновогребельської трирічної церковнопарафіяльної школи, яку закінчив у 1916 році. В своїй роботі, згадуючи роки навчання він, зокрема, пише, що в школі «… навчали російською мовою. У третьому класі нам , учням, «вбивали» в голови стислу історію Російської імперії…, а про історію рідного краю і рідного села ніколи й не згадувалося. Царизм намагався навіть викоренити саме слово «Україна», намагаючись вживати замість нього «Малоросія», а царські прислужники твердили, що українського народу взагалі не існує, що ніякої української мови «не було, немає і бути не може».

Коментарi